Анастасия Козлова,
Новосибирск, Россия
Пришла сюда, чтобы отдавать то, что имею и учиться тому, чего не знаю.
Спасибо!
Известна на сайте Стихи.ру под псевдонимом Кира Шагрон. сайт автора:личная страница
Прочитано 7667 раз. Голосов 18. Средняя оценка: 4,78
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Язычество Это великая вера ваших праотцов а вы ее поганите изуверы Комментарий автора: Каждый выбирает себе ту веру, которая нужна душе. Благослови Вас Господь.
Анастасия
Порсова Людмила
2007-07-13 14:31:32
Цепляет... и очень))))))))) Комментарий автора: Спасибо, Людмила.
Храни Вас Господь.
Сергей
2008-08-01 15:36:54
- Ибо для того и мертвым было благовествуемо, чтобы они, подвергшись суду по человеку плотию, жили по Богу духом (1Пет.4:6).
Так что есть у нас надежда, что и наши предки, поклонявшиеся ранее перунам и ярилам, так же покаялись, услышав проповедь Самого Иисуса Христа!
С Богом, сестра!
Верую во единого Господа Бога Отца вседержителя...!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
